труба́
-и́, ж.
1. Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. || Порожниста споруда такої форми для відведення диму; димар. || Порожниста споруда під дорогою, насипом і т. ін. для пропускання води.
2. Оптичний прилад (або частина його) для спостереження віддалених предметів.
3. Порожнистий пристрій циліндричної форми, що є частиною деяких видів вогнепальної зброї, торпедних апаратів тощо.
• Аеродинамі́чна труба́ — лабораторна установка, яка створює сильний повітряний потік для експериментального вивчення явищ, що виникають при обтіканні твердих тіл повітрям.
4. Духовий мідний музичний інструмент високого регістру з зігнутим у кільце циліндричним або конічним корпусом і розтрубом на кінці; взагалі духовий інструмент різного призначення. || Розтруб грамофона, гучномовця і т. ін.
• Єрихо́нська труба́ — про дуже гучний голос.
5. у знач. присл. трубо́ю. У формі розтрубу. || Прямо вгору.
6. анат. Канал в організмі людини або тварини для сполучення між органами.
7. у знач. присудк. сл. , перен. , розм. Кінець, загибель; безвихідне становище.
Начните вводить слово: