сві́док
-дка, ч.
1. Людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; очевидець. || Сучасник і спостерігач чого-небудь. || Предмет, річ, що існували під час подій, які відбувалися безпосередньо на цьому місці або неподалік.
• Показа́ння сві́дків — усне повідомлення свідка про обставини, які мають значення для кримінальної або цивільної справи.
• Без сві́дків — наодинці з ким-небудь; без зайвих людей.
• Живи́й сві́док — спостерігач чи безпосередній учасник яких-небудь подій.
• При сві́дках — у присутності кого-небудь.
2. Особа, яку викликають до суду для свідчення про відомі їй обставини справи.
3. Особа, присутня при чому-небудь для офіційного підтвердження дійсності або правильності чогось.
Начните вводить слово: