проси́ти
прошу́, про́сиш, недок.
1. перех. і неперех. , кого , у кого що , про що , з інфін. , із спол. щоб, заст. о чім , об чім , діал. о що . Звертатися з проханням до кого-небудь, домагатися чогось; спонукати кого-небудь зробити, виконати щось. || з інфін. Пропонувати кому-небудь робити щось. || у формі 1 ос. одн. , з наказ. сп. іншого дієслова . Виражає ввічливе, але настійне прохання до кого-небудь зробити щось або не робити чогось. || перен. , чого . Потребувати чого-небудь, відчувати необхідність у чомусь. Просити пробачення .
• Проси́ти сло́ва — зголошуватися на публічний виступ.
• Проси́ти руки́ кого, чиєї — звертатися до дівчини або до її батьків з проханням дати згоду на шлюб.
2. перех. і без додатка , також з інфін. Запрошувати, кликати куди-небудь. || у сполуч. зі сл. староста, боярин, сват, кум і т. ін. Запрошувати взяти участь у якомусь обряді, святі ( перев. весіллі). || у формі 1 ос. , також у сполуч. зі сл. ласкаво, уклінно, милості, покірно. Уживається як ввічлива форма запрошення або дозволу зробити що-небудь.
3. неперех. , розм. Призначати ціну за що-небудь.
4. неперех. , розм. Збирати милостиню; жебракувати.
• Проси́ти Христа́ ра́ди; Проси́ти ми́лостині (ми́лостиню) — жебракувати, старцювати.
5. перех. , за кого – що . Клопотатися про кого-, що-небудь, заступатися за когось.
Начните вводить слово: