музи́чний
-а, -е.
1. Прикм. до музика 1), 2). || Виражений, здійснюваний засобами музики. Музичний образ . Музична школа .
• Музи́чна дра́ма — драма в супроводі музики, опера з драматичним сюжетом.
• Музи́чна ексце́нтрика — естрадно-цирковий жанр, трюкове виконання музичних творів на традиційних або спеціальних ексцентричних інструментах.
• Музи́чна коме́дія — комедія, що супроводжується музикою; оперета.
• Музи́чна літерату́ра — а) література про музику; б) сукупність музичних творів (нотні видання); в) навчальний курс, який має на меті ознайомити студентів із зразками музичної творчості різних епох, народів, стилів, жанрів тощо.
• Музи́чна осві́та — професіональне навчання музичної творчості, виконавству та науці, а також сукупність знань, набутих внаслідок такого навчання.
• Музи́чна скри́нька — механічний музичний інструмент, у якому звуковидобування відбувається внаслідок зчеплення язичків із розташованими у певній послідовності штифтами барабана.
• Музи́чна терапі́я — використання музики з метою нормалізації психічних станів та лікування хвороб нервової та серцево-судинної систем, депресії, функціональних розладів тощо.
• Музи́чний дикта́нт — записування музичного твору на слух; форма навчальної роботи, що сприяє розвитку музичного слуху.
• Музи́чний звук — звук, який має (на відміну від шумового) чітко виражену висоту, що її можна визначити з абсолютною точністю.
• Музи́чний моме́нт — невелика інструментальна п'єса, за характером близька до експромту.
• Музи́чний ро́змір — кількісна характеристика тактового метра (див. метр2 2); позначає кількість долей певної тривалості, що утворюють такт.
• Музи́чний слух — здатність сприймати, розрізняти і відтворювати висотні, метроритмічні, динамічні та ін. співвідношення звуків.
2. Здібний до музики, який любить і тонко розуміє музику. Музична людина .
3. Який нагадує музику, приємний для слуху; мелодійний. Музичний голос .
Начните вводить слово: