корінни́й
-а́, -е́.
1. Споконвічний, постійний (про населення певної місцевості, представників певного середовища тощо). || Властивий певній мові з найдавніших часів її розвитку. Корінна лексика .
• Корінни́й зуб — один із п'яти задніх зубів кожної щелепи.
• Корінні́ наро́ди — народи, що проживали на своїх землях до приходу туди переселенців з інших районів.
2. геол. Який знаходиться на місці первісного утворення. Корінна порода .
3. Який стосується основ чого-небудь; істотний (у 1 знач. ) .
4. спец. Головний, основний. Корінний вал підіймального крана .
5. у знач. ім. корінни́й, -ного, ч. Те саме, що корінник .
Начните вводить слово: