зна́ти
зна́ю, зна́єш, недок.
1. перех. , також про кого – що і з підрядним реченням . Мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь. || що за ким , перев. із запереч. част. не – вважати щось властивим кому-небудь.
• Зна́ю я вас ірон. — уживається як вияв недовір'я, сумніву.
• Знай мою́ до́брість — уживається для підкреслення доброзичливості у ставленні до кого-небудь.
• Знай на́ших! — уживається при виявленні почуття самовдоволення, гордості.
2. перех. , також з інфін. Мати певні чи спеціальні знання в якійсь галузі, бути обізнаним із чим-небудь, розбиратися в чомусь. || також із підрядним реченням , розм. Могти, уміти що-небудь робити, поводитися певним чином.
• Зна́ти лік чому — а) вміти лічити що-небудь; б) уміти бути ощадливим.
3. перех. Бути знайомим з ким-небудь. || Вважати, признавати кого-небудь близьким, рідним. || Вирізняти з ряду подібних; узнавати. Знати в обличчя .
4. перех. і без додатка . Розуміти, усвідомлювати що-небудь. || Здогадуватися про що-небудь.
5. перех. , перев. у запереч. реченнях . Визнавати кого-, що-небудь, рахуватися з кимось, чимось.
6. перех. Зазнавати чогось на своєму віку, переживати, відчувати що-небудь. || Мати що-небудь, користуватися чимось. Не знати втоми . Не знати страху .
7. перех. , також із підрядним реченням , у знач. присудк. сл. , розм. Видно, помітно.
8. тільки 2 ос. , неперех. , у знач. вставн. сл. , розм. Уживається для зосередження уваги співрозмовника на чому-небудь.
9. тільки інфін. , неперех. , у знач. вставн. сл. , розм. Уживається для вираження припущення, ймовірності чого-небудь; напевне, мабуть.
• Бог його́ зна́є, що (куди́, як, які́ і т. ін.) — а) невідомо, незрозуміло, що (куди, як і т. ін.); б) (у знач. підсил. част.) уживається для вираження захоплення, здивування, незадоволення і т. ін.
• Зна́ти мі́ру в чому — дотримуватися певних меж у чому-небудь.
• Пора́ і честь зна́ти — час кінчати що-небудь, іти звідкись.
• Хто \[його́\] зна́є — невідомо.
• Як сам зна́єш — як хочеш.
Начните вводить слово: