прил.
Быстрый в беге, приученный гнать зверя (о породе охотничьих собак).
Орфографический словарь Лопатина
ГОНЧИЙ
го́нчий
Украинский толковый словарь
ГОНЧИЙ
го́нчий
-а, -е.
1. мисл. Який швидко бігає, привчений гнати звіра (про породу собак). || у знач. ім. го́нчий, -чого, ч. ; го́нча, -чої, ж. Собака цієї породи.
2. перен. Пов'язаний з гонитвою (у 1 знач. ) за ким-, чим-небудь.
-а, -е.
1. мисл. Який швидко бігає, привчений гнати звіра (про породу собак). || у знач. ім. го́нчий, -чого, ч. ; го́нча, -чої, ж. Собака цієї породи.
2. перен. Пов'язаний з гонитвою (у 1 знач. ) за ким-, чим-небудь.
Русско-чешский словарь
ГОНЧИЙ
lovecký
Русско-чешский словарь
ГОНЧИЙ
(пёс)
honicí
honicí
Русско-белорусский словарь
ГОНЧИЙ
гончы
Русско-голландский словарь
ГОНЧИЙ
го́нчий
adj
I jachthonden-
II
f
гончая
adj
I jachthonden-
II
f
гончая
Русско-узбекский словарь
ГОНЧИЙ
гонч/ий , -ая , -ее
1 този; ~ая собака този ит; този;
2 в знач. сцщ. ~ая ж то же, что гончая собака.
1 този; ~ая собака този ит; този;
2 в знач. сцщ. ~ая ж то же, что гончая собака.