-у, ч. Відносна сталість фізико-хімічних та біологічних властивостей внутрішнього середовища організму людини й тварин (сталість складу крові, температури тіла). || Процес, що регулює або підтримує систему в стійкому стані відносно змінного навколишнього середовища, в якому ця система функціонує. • Генети́чний гомеоста́з — здатність популяції підтримувати динамічну рівновагу генетичного складу.
