во́ля
-і, ж.
1. тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. || Прагнення досягти своєї мети; рішучість.
2. Бажання, хотіння. || Вимога, наказ.
• Во́ля ва́ша (твоя́) — як хочете (хочеш), як бажаєте (бажаєш).
• З до́брої во́лі — без примусу, добровільно.
• Оста́ння во́ля чия — бажання, розпорядження, висловлене перед смертю; заповіт.
• Із своє́ї (вла́сної) во́лі — а) як хто хоче (хотів), за своїм уподобанням; б) за власним бажанням, без примусу.
3. Право розпоряджатися на свій розсуд; влада. || Дозвіл, згода, рішення.
• Віддава́тися на во́лю кому, чому — давати можливість кому-, чому-небудь володіти, розпоряджатися собою.
• Во́льному во́ля — як собі хочеш (хочете).
• Ма́ти во́лю над ким — вільно ким-небудь розпоряджатися; впливати на когось.
4. Відсутність обмежень; привілля. || Особисте життя вдома (на противагу військовій службі, перебуванню в навчальному закладі закритого типу тощо).
• Дава́ти во́лю кому, чому — не обмежувати когось у діях, у виявленні почуттів, не стримувати своїх почуттів.
• На во́лі — а) не в приміщенні; б) будучи неув'язненим, вільним; прот. у неволі.
5. Свобода, незалежність; прот. неволя, рабство. || Перебування не під арештом, не в клітці, не на ланцюгу і т. ін.
6. іст. Звільнення селян від кріпацтва.
Начните вводить слово: