висо́кий
-а, -е.
1. Який має велику відстань знизу вгору; прот. низький. || Який має висоту, більшу від звичайної, середньої. || Який має рівень, більший від звичайного.
2. Який знаходиться на далекій або значній віддалі від землі, від якої-небудь поверхні. Висока стеля . || Який міститься на великій висоті.
3. Дуже великий, значно більший від звичайного кількістю, інтенсивністю і т. ін.
4. Дуже добрий, відмінний, розвинений. Прилади високої точності . Золото високої проби . || Надзвичайний, винятковий.
5. Небуденний, значніший від звичайного, сповнений глибокого змісту. || Спрямований на здійснення благородної мети. || Піднесений, урочистий. Висока матерія .
6. Важливий за своїм значенням; видатний, почесний. || Який обіймає відповідальну державну посаду, має широкі повноваження. Високий гість .
• Висо́ка комі́сія — надзвичайний суд з церковних питань, заснований в 1559 р. в Англії і покликаний боротися з католиками.
• Висо́ка пала́та правосу́ддя — у Франції (до 1993 р.) та в більшості колишніх французьких колоній – особливий парламентський судовий орган, не пов'язаний із загальною судовою системою.
• Висо́кий суд — назва судових органів у деяких країнах.
7. Урочисто-піднесений, вишуканий (про стиль, слова, мову).
8. Тонкий, пронизливий (про звук, голос і т. ін.).
9. заст. Пов'язаний з владою монарха. || Знатний, аристократичний.
Начните вводить слово: